«Тобі тут не місце, кицю!» або говоримо про стереотипи, які переростають у дискримінацію серед жінок і чоловіків

Скільки ж стереотипів є у нашому суспільстві! «Чоловік не повинен брати відпустку по догляду за дитиною», «Білявки – нерозумні утриманки багатих чоловіків», « Хлопець не має вчитись на перукаря, він що – гей?», «Тобі у твоїх 28 років давно пора вийти заміж і бавити дітей», «Він же циган – точно злодій!», «Жінка за кермом - мавпа з гранатою»…

 Якщо говорити про стереотипи, то це спрощені, проте категоричні уявлення про якесь явище чи людей, які існують у певному соціумі. Перелік стереотипів – нескінченний, при чому він не залежить від рівня освіченості чи майнового стану людей: у кожного свої стереотипи, через призму яких він дивиться на цей світ. Усі ми звичайно згадуємо в першу чергу про негативні стереотипи, але вони бувають і позитивними (українці – усі гостинні) та нейтральними (згадайте про німецьку педантичність). Але одна справа стереотипи, з якими варто боротись, але викорінити до кінця їх неможливо, а зовсім інше – це дискримінація. Що таке дискримінація та чому стереотипи у суспільстві часто переростають у ганебне явище – дискримінацію? Говоримо про це далі.

Дискримінація (від латинського discriminatio - «розрізнення») — це будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Це поняття охоплює виключення або обмеження можливостей для членів певної групи відносно можливостей інших груп.

Дискримінувати людей можна за расою, статтю, віком, мовою, майновим станом, сексуальною орієнтацією, політичними переконаннями та іншими ознаками, перелік яких може бути нескінченним. При чому дискримінація може бути як прямою (компанія у оголошенні про роботу чітко вказує, що не візьме на роботу людей старше 50 років), так і непрямою (серед кандидатів на вакантну посаду при однаковій освіті, досвіді роботи та добре складеним тестам за замовчуванням керівник обере саме чоловіка, а не жінку з дітьми).

Поки у суспільстві вважають, що вищий навчальний заклад військового спрямування – не місце навчання для дівчат – це стереотип, а от дискримінацією була б заява представника ВУЗу для абітурієнтки, яку почула моя знайома : «Тобі тут не місце, кицю! Це професія для справжніх чоловіків! Йди краще в педагогічний.» та ще гіршим було те, що її документи прийняли «з боєм».

Законодавство України має ряд важливих документів та законів, які захищають права людей, попереджують та карають за дискримінацію у нашій державі. Найперше – це Конституція України, Закони України: «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», «Про зайнятість населення» та ін. Проте часто люди скаржаться лише на побутовому рівні і жодним чином не хочуть викорінювати це явище. Таким чином замовчування применшує проблему дискримінації, а подекуди робить її «невидимою» для мільйонів наших співвітчизників.

Дамо кілька порад про те, як діяти у випадках, якщо Вас дискримінують. По-перше: не мовчіть! Якщо Ви зрозуміли, що Вас дискримінують – звертайтеся до суду! Дискримінація оскаржується в цивільному, адміністративному і кримінальному процесах, але для цього потрібно буде звернутись у поліцію, де конкретний випадок розслідують і матеріали справи передадуть  до суду.

Якщо дії дискримінаційного характеру були вчинені, для прикладу, держслужбовцем,  то скаржтесь до вищестоящого органу у письмовому вигляді. Ще один варіант – це звернення до омбудсмена – уповноваженого з прав людини у Верховній Раді України.

Головне – не мовчіть, знаходьте однодумців або досконало вивчайте питання дискримінації, аби знати, які Ваші права обмежують.

Люди з інвалідністю, а не інваліди, люди ромської національності, а не цигани, «я – експертка, а не лише красунечка у гарній сукні», «тато може так само піклуватись про дитину як мама», «я вмію і знаю, як зробити цю роботу фахово, хоча мені 50 років»  - розширюйте своє мислення і не живіть у полоні стереотипів.

Прес-служба Хмільницького міськрайонного суду