Громадські, виправні чи суспільно корисні роботи – в чому різниця цих видів стягнень у справах про адміністративні правопорушення?

Адміністративні правопорушення є найпоширенішим видом правопорушень. За таке правопорушення передбачено різні адміністративні стягнення, у тому числі й громадські та суспільно корисні роботи. Тож розберемося, в чому ж їх відмінність.

Громадські роботи мають на меті здійснювати виховний вплив на правопорушника,  формувати в особи повагу до громадських цінностей, прав і свобод іншої людини  та навички  правомірної поведінки.

Відповідно до статті 30-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), правопорушник має виконувати безкоштовні громадські роботи у вільний від роботи чи навчання час, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи повинні відбуватися не більше чотирьох годин на день,  а неповнолітніми - дві години на день. Не призначаються громадські роботи особам з інвалідністю першої або другої груп, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.

Згідно зі статтею 31-1 КУпАП, суспільно корисні роботи призначаються судом і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день. Звертаємо увагу на   те, що за виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Виправні роботи (стаття 31 КУпАП) застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в дохід держави.

Підставою для виконання стягнення у виді громадських, суспільно корисних чи виправних робіт є постанова суду, яка набрала законної сили.

Однак якщо правопорушник з будь-яких неповажних причин ухиляється від виконання робіт, таких осіб суд притягує до адміністративної відповідальності. Статтею 183-2 Кодексу України передбачено покарання у виді адміністративного арешту строком до десяти діб. А за злісне ухилення від відбування покарання людину можуть притягнути до кримінальної відповідальності за статтею 389-2 Кримінального кодексу України, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років.

Під злісним ухиленням слід розуміти продовження ухилення від відбування суспільно корисних робіт, неприбуття до місця виконання суспільно корисних робіт без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмову від виконання робіт, а також появу на робочому місці в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння.

Проте якщо існує поважна причина, через що людина не змогла бути присутньою на роботах, суд виносить цілком обґрунтоване рішення. Такою поважною причиною є документально підтверджене захворювання особи або інші обставини, що фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.

У Хмільницькому міськрайонному суді цьогоріч було розглянуто 4 справи щодо осіб, які ухилялися від суспільно корисних робіт. В одній зі справ особа мала відбути покарання у виді 120 годин суспільно корисних робіт, проте чоловік не з`явився для їх відпрацювання. Хмільницький міськрайонний суд  застосував до нього адміністративне стягнення у виді 3-х діб адміністративного арешту.

В іншій справі особа не з’явилася на відпрацювання робіт через стан здоров’я, однак зобов’язався їх надалі відпрацювати.  Тож Хмільницький суд, у відповідності до статті 22 КУпАП, звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Шановні громадяни, не порушуйте закон і в повному обсязі виконуйте судові рішення, адже за невиконання Законодавства України передбачена кримінальна відповідальність.

Пресслужба суду