Згідно зі статистичними даними Хмільницького міськрайонного суду, у 2012 році на розгляді суду перебувало 152 цивільних справи, пов’язаних із відповідальністю за порушення грошових зобов’язань. Станом на кінець звітного періоду було розглянуто 133 справи у тому числі із задоволенням позову - 93 справи, залишок нерозглянутих – 19 справ.
Найбільшу кількість справ становили спори, які випливають з кредитних відносин, а саме стягнення боргу за кредитним договором, як національній, так і в іноземній валюті. Зокрема, це були вимоги кредитора про стягнення боргу за кредитним договором, а також процентів за користування кредитом та відповідних штрафних санкцій за невиконання або несвоєчасне виконання кредитного договору. Основними причинами виникнення таких спорів є наслідки порушення договору позичальниками у частині виконання зобов'язання належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору. Майже в усіх випадках ця обставина, зокрема, пов'язана з відсутністю коштів, а також іншого майна у позичальника для виконання умов кредитного договору.
Відповідальність позичальника може виражатися у формі відшкодування збитків та сплати неустойки. Вирішення питання про включення до договору умови щодо неустойки має бути віднесено виключно на розсуд сторін. Поряд зі сплатою неустойки кредитодавець має право вимагати від позичальника за прострочення виконання грошового зобов'язання сплати відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України.
Так, наприклад, справа за позовом ПАТ «Універсал Банк» до гр. М. про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява була мотивована тим, що відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит на 36 місяців під 36% річних. Крім того умовами договору передбачалось, що за користуванням кредиту понад встановлений строк, встановлюється підвищена процентна ставка. Позичальник не виконав взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, у розмірі 26 950,15 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту – 6446,09 грн., відсотки в сумі 4054,65 грн. та підвищені відсотки в сумі 16449,41 грн. Відповідач позовні вимоги визнав частково на суму основної заборгованості та відсотків за користування кредитом. Позов в частині стягнення підвищених відсотків не визнав.
20 серпня 2012 року по справі було винесено рішення, згідно якого позовні вимоги були задоволені повністю, оскільки відповідачем не надано доказів про погашення суми заборгованості, а тому суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При стягненні сум за кредитним договором судді керувались положенням ч. 1 ст. 1050 ЦК України та виходити з того, що стягнення сум (процентів) за ст. 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Також судом враховувались положення ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищував розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Прикладом даних обставин є справа за позовом ПАТ «ЕрстеБанк» до гр. К. про стягнення боргу за кредитним договором. Згідно позовної заяви позивач просить стягнути кредитну заборгованість яка складається з : - заборгованості з повернення кредиту; - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; - пеня за прострочення повернення кредиту; пеня за прострочення спати відсотків. За рішенням суду позов задоволено частково та стягнуто з відповідача: - заборгованість за кредитним договором; - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; - пеня за пропущення строку сплати кредиту, при цьому розмір пені за порушення строку сплати кредиту була зменшена. Вирішуючи питання про стягнення пені за пропущення строків сплати кредиту судом відповідно до ч. 3 ст. 551 було враховано те, що розмір неустойки (штраф, пеня) значно перевищує розмір збитків та стягнення неустойки в такому розмірі може значно погіршити матеріальний стан відповідача. В решті позовних вимог було відмовлено.
При розгляді позовів про стягнення кредитної заборгованості суддями Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області всебічно і повно з'ясовуються обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.
Так, у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до гр. З. про стягнення кредитної заборгованості було відмовлено у задоволені позовних вимог. Оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що відповідачем в добровільному порядку було погашено тіло кредиту, відсотків та пені відповідно до кредитного договору, що підтверджувалось копіями квитанцій, які були приєднанні до матеріалів справи.
Значну частку розглянутих справ пов’язаних із відповідальністю за порушення грошових зобов’язань, складають справи щодо стягнення боргу за договором позики. Підставою для звернення до суду був факт порушення грошового зобов'язання, яке випливає з прострочення боржника та неповернення позики в установлений строк.
Так, наприклад справа за позовом гр. К. до гр. Я. про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач позичив у позивача гроші, які зобов’язався повернути у встановлений строк, що підтвердив розпискою. Однак відповідач свої зобов’язання не виконав та гроші не повернув. В позовні заяві позивач просив стягнути з відповідача повну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми. Ухвалюючи рішення про задоволення позову судом було враховано положення ч. 2 ст. 625ЦК України, згідно якої, з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, було стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Укладення мирових угод сторонами по даній категорії справ дає можливість врегулювання спору на основі взаємних поступок.
Під мировою угодою розуміють досягнуту сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду засновану на взаємних поступках угоду, яка по новому визначає їх суб’єктивні права та обов’язки. Можливість врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди повинна з'ясовуватись судом на всіх стадіях судового процесу: при проведенні попереднього судового засідання (ст. 130 ЦПК), після початку розгляду справи по суті (ст. 175 ЦПК)
Прикладом є справа за позовом гр. Ш. до гр. С. про повернення боргу за договором позики. При проведені попереднього судового засідання сторони заявили клопотання в якому зазначили, що вони дійшли згоди та просять визнати їх мирову угоду за якою відповідач в рахунок погашення боргу передає позивачеві належний йому на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями, а справу провадженням закрити. Судом було оголошено наслідки закриття провадження по справі в зв’язку з укладенням мирової угоди, передбачені ст. 206 ЦПК України. При винесені рішення про затвердження мирової угоди судом було враховано позиції сторін, чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, чи дана угода вчинена в інтересах обох сторін.
Підводячи підсумки проведеного аналізу можна зазначити, те що судді Хмільницького міськрайонного суду, дотримуються вимог норм матеріального та процесуального права при розгляді справ пов’язаних із відповідальністю за порушення грошових зобов’язань, достатньо повно з'ясовують фактичні обставини справи, дають правильну юридичну оцінку доказам, належним чином перевіряють пояснення сторін, у зв'язку з чим постановлені судові рішення відповідають вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України.
В.о. Голови
Хмільницького міськрайонного суду К.О. Клімик
Вик. : Судді Гончарук-Аліфанова О.Ю.
Тарнавський М.В.
_03_03.png)
