Призначення покарання є завершальним етапом розгляду кримінальної справи, протягом якого суд згідно зі ст. 324 КПК України вирішує питання. які полягають у визначенні судом у вироку конкретної міри кримінального покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку судді Хмільницького міськрайонного суду дотримувалися вимог кримінального закону й обов’язково враховували ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, оскільки покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас судді враховували й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
В ході узагальнення та аналізу статистичних даних кримінальних справ встановлено, що за вказаний період судом розглянуто:
- 234 кримінальних справи стосовно 262 осіб,
в тому числі:
- по 43 справам застосовано таку міру покарання як штраф, що становить 18,4 % від усіх розглянутих справ, з яких - 1 справа про злочини у сфері господарської діяльності стосовно 1 особи.
Призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, судді Хмільницького міськрайонного суду враховували майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
Злочини скоювались за слідуючими статтями:
ст. 185 ч.1 - 16 справ
ст. 186 ч.1 - 4 справи
ст. 190 ч.1 - 2 справа
ст. 197 - 1 справа
ст. 213 ч.2 - 1 справа
ст. 309 - 15 справ
ст. 310 - 1 справа
ст. 318 ч.1 - 1 справа
ст. 368 ч.1 - 1 справа
Із них накладено штрафу на загальну суму – 49149, з яких сплачено добровільно на суму 48249 гривень.
Так, кримінальна справа про обвинувачення за ст. 185 ч. 1 КК України, яка перебуваючи в автомобілі таксі марки "Опель-Вектра", таємно викрала належний водію мобільний телефон "S-TELL SI" вартістю 180 гривень визнано винною за ст. 185 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, який вона сплатила добровільно.
При призначенні покарання, суд врахував всі особливості вчиненого злочину й особу, яка його вчинила, а також врахував й обставини, що його пом'якшують або обтяжують.
По одній кримінальній справі штраф в сумі 900 гривень не був сплачений добровільно, оскільки засуджена --- являється особою похилого віку, яка отримує пенсію у невеликому розмірі, проживає одна і знаходиться в важкому матеріальному становищі, тому було виписано виконавчий лист про стягнення штрафу у примусовому порядку та передано до Державної виконавчої служби для виконання.
Призначаючи покарання у виді штрафу, суд пропонує засудженому добровільно сплатити його в місячний строк і попереджає, що вразі його несплати, відповідно до ч. 4 ст. 53 КК суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських (ст. 56 КК) або виправних (ст. 57 КК) робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян або один місяць виправних робіт за чотири таких мінімуми.
Така заміна відбувається в порядку, передбаченому ст. 410 КПК і припустима лише у випадку, якщо неможливість сплати штрафу обумовлена об'єктивними причинами: відсутністю роботи, заробітної плати, грошових заощаджень, інших прибутків, загибеллю або пошкодженням майна, на яке може бути звернене стягнення, тощо.
Так кримінальна про обвинувачення за ст. 213 ч. 2 КК України надійшла в провадження Хмільницького міськрайонного суду 09.08.2012 року, по суті розглянута 31.08.2012 року.
Як вбачається з кримінальної справи: особа будучи раніше судимою 23.09.2011 року за ст. 213 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 120 годин, на шлях виправлення не стала та знову скоїла злочин. Визнано винною за ст. 213 ч. 2 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 26350 гривень.
При призначенні покарання, суд врахував всі особливості вчиненого злочину й особу, яка його вчинила, а також врахував й обставини, що його пом'якшують або обтяжують, тобто встановив не тільки наявність ознак, що характеризують особу як суб'єкт злочину, а й як конкретну людину, які не впливають на кваліфікацію діяння, але суттєво вплинули на вид і розмір покарання.
Натомість особа не мала можливості сплатити штраф, що було обумовлено об'єктивними умовами життя засудженої, тобто вона не ухилялася від виконання покарання, а тому, згідно ч. 5 ст. 53 Кримінального Кодексу України їй було замінено несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а саме штраф в розмірі 26350 гривень було замінено на 240 годин громадських робіт.
Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов’язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов’язано вчинення злочину.
Так, кримінальна справа про обвинувачення В. за ст. 368 ч. 1 КК України, яка являючись директором Уланівського будинку культури і відповідно до наказу №13 від 27.02.1998 року 30 вересня 2011 року будучи державним службовцем відповідно до ст.1 Закону України “Про державну службу” з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, знаходячись в своєму службовому кабінеті будинку культури в с. Уланів, Хмільницького району, отримала від громадянки хабар в сумі 2000 грн. за надання останній в оренду приміщення терміном на чотири дні з 1 жовтня 2011 року по 4 жовтня 2011 року.
В. визнано винною за ст. 368 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8500 гривень з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на два роки.
Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади є в даному випадку як додаткове покарання.
Зазначену суму штрафу --- сплатила добровільно.
Що стосується виконання вироку в частині позбавлення права обіймати певні посади засудженою В, то відразу після набрання вироком чинності, судом було надіслано розпорядження про виконання вироку до Хмільницького МВ КВІ УДДПВП України у Вінницькій області.
Підставою для застосування позбавлення права обіймати певні посади засудженій В, що відповідає положенню ч. 2 ст. 55 КК, послугувало те, що на момент вчинення злочину вона обіймала посаду директора Уланівського будинку культури і являлась державним службовцем.
Крім того, вчинений нею злочин за своїм характером був безпосередньо пов'язаний з посадою, яку вона обіймала, було враховано характер вчиненого злочину, особу засудженої та інші обставини справи, тому суд дійшов висновку про неможливість (недоцільність) збереження за нею права обіймати певні посади.
Тобто, тільки за наявності всіх трьох зазначених умов послугувало призначенню цього покарання засудженій В, в даному випадку, воно призначене як додаткове, проте не відповідно до санкції статті Особливої частини КК, а на підставі ст. 55 Загальної частини КК.
Варто зазначити, що при розгляді кримінальних справ за аналізуємий період 2012 року, де застосовувалась така міра покарання як штраф, проблемні та спірні питання призначення такого покарання (основного та додаткового), його розстрочки, заміни іншим покаранням, звільнення від відбування штрафу, особливих труднощів застосування відповідно до окремих правил, встановлених ст. ст. 52, 53, 70, 71, 72, 872 КК України у суддів Хмільницького міськрайонного суду не виникало.
В.о.Голови
Хмільницького міськрайонного суду К.О. Клімик
Вик. суддя Робак М.В.
пом судді Косенко В.К.
_03_03.png)
