АНАЛІЗ ПРИЧИН СКАСУВАННЯ ТА ЗМІНИ СУДОВИХ РІШЕНЬ ПРОТЯГОМ 2013 РОКУ

АНАЛІЗ

ПРИЧИН СКАСУВАННЯ ТА ЗМІНИ СУДОВИХ РІШЕНЬ ПРОТЯГОМ 2013 РОКУ

Протягом 2013 року в апеляційному та касаційному порядку було розглянуто 26 скарг на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області по кримінальних справах, з них:

-                     по 25 справах були подані апеляційні скарги:

§     на постанови суду – по  5 справах,

§     на ухвали суду - по 3 справах,

§     на вироки суду – по  17 справах.

           По 1 справі на вирок суду була подана касаційна скарга.

За результатами розгляду в апеляційній інстанції, скасовано 5 постанов;

Проаналізувавши причини скасування постанов Хмільницького міськрайонного суду, слід зазначити, що вони були скасовані з причин невірного застосування судом кримінально-процесуального законодавства.

Наприклад, у справі по обвинуваченню П. за ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 389 КК України, було винесено постанову, якою направлено справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства. Однак, дана постанова апеляційним судом Вінницької області скасована, а справа направлена на новий судовий розгляд до Хмільницького міськрайонного суду по тій причині, що не було вжито необхідних заходів для виконання вимог чинного кримінально-процесуального закону, який регулює повернення справ на додаткове розслідування, зокрема при винесенні постанови судом не було враховано вимог ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року в тій частині, що повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні. У постанові суду не зазначено, у чому саме полягає неповнота досудового слідства, чому під час судового слідства вона не може бути усунута, а також, які саме слідчі дії мають бути проведені органом досудового слідства і які саме обставини необхідно встановити. Крім того, суд, змінивши обвинуваченому П. міру запобіжного заходу з взяття під варту на підписку про невиїзд, у своїй постанові не вказав підстав для такої зміни.

Що стосується вироків Хмільницького міськрайонного суду, то за період  2013 року апеляційною інстанцією було:

§   скасовано – 6 вироків;

§   залишено без змін – 4 вироки;

§   змінено – 5 вироків.

За результатами розгляду 2 апеляційних скарг провадження у справі було закрито у зв’язку із відмовою апелянта від своїх вимог та відсутністю апеляцій інших учасників судового розгляду.

Найбільш поширеними причинами скасування вироків є невірне застосування судом норм матеріального та процесуального закону.

Так, у справі по обвинуваченню Ш. за ст. 119 ч. 1 КК України, ст. 396 ч. 1 КК України, вирок Хмільницького міськрайонного суду було скасовано та справу направлено на новий розгляд до того ж суду, оскільки судом при винесенні вироку не було дотримано вимог ст.ст. 399, 374 ч. 7 КПК 1960р., де зазначено, що вказівки суду, який розглядав справу в касаційному чи апеляційному  порядку, є обов’язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи і, як наслідок, у вироку Хмільницького міськрайонного суду було допущено аналогічні помилки, що містились у раніше винесеному вироку Літинського районного суду: відсутній аналіз показань М. та Ш., даних на досудовому слідстві, та вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК 1960 р., а саме в його мотивувальній частині не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

У справі Н. засудженого за ст. 185 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі, вирок суду змінено в частині призначення покарання. Так, Хмільницький суд Вінницької області при винесенні вироку не в повній мірі врахував, а також дав оцінку пом’якшуючим покарання обставинам і характеризуючим даним про особу Н., в результаті чого останньому було призначено апеляційним судом Вінницької області покарання у вигляді одного року позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.

У справі по обвинуваченню Завального Сергія Івановича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09.09.2013 року, якою обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повернуто Хмільницькому міжрайонному прокурору, скасовано, у зв’язку з тим, що посилання в ухвалі суду на суперечності та розбіжності в обвинувальному акті не є предметом підготовчого судового засідання, оскільки на цій стадії судового розгляду фактичні обставини провадження не досліджують. Крім того, підготовче судове засідання проведено в порушення встановленого ч. 1 ст. 314 КПК України 5-ти денного строку з моменту  отримання обвинувального акту.

Протягом 2013 року в апеляційному та касаційному порядку було розглянуто 101 скаргу на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області по цивільних справах.

За результатами розгляду в апеляційній інстанції:

§     повернено та залишено без розгляду апеляційних скарг – по 14 справах;

§     відмовлено у відкритті провадження – по 17 справах;

§     скасовано ухвали               -    по 9 справах;

§     залишено ухвал без змін   -    по 4 справах;

§     скасовано рішень               -    по 18 справах;

§     залишено рішення без змін -  по 19 справах;

§     змінено рішень                   - по 8 справі.

За результатами розгляду в касаційній інстанції:

§     скасовано рішень        -    по 3 справах;

§     залишено без змін       -    по 7 справах;

§     закрито касаційне провадження    -   по 1 справі.

Проаналізувавши причини скасування рішень суду, слід прийти до висновку, що найбільш поширеними причинами скасування рішень суду є наступне:

-                     розгляд справи у відсутності однієї із сторін;

-                     неповно з’ясовано обставини, що мають значення по справі та не доведено ті обставини, на які посилається суд при винесенні рішення;

-                     неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області  у справі за позовом М. до І., К., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - органу опіки та піклування Хмільницької РДА про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення, було скасовано апеляційним судом, оскільки застосування судом норми ст. 64 ЖК України до правовідносин сторін є помилковим, оскільки правове положення членів сім»ї власника  будинку визначене ст.156 ЖК України і на них не поширена дія ст. 64 ЖК України, тому члени сім»ї власника будинку не можуть користуватись тими ж правами, які надаються членам сім»ї наймача.

Рішення у цивільній справі за позовом С. до Хмільницької міської ради Вінницької області про припинення права власності на нерухоме майно внаслідок його знищення, було скасовано апеляційним судом Вінницької області, оскільки постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, Хмільницький міськрайонний суд виходив з того, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру, а тому задовольнив позов,  разом з тим, суд при постановленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до ст. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» Хмільницька міська рада не входить в систему органів державної реєстрації прав, а тому не може бути відповідачем по справі.

За аналізуючий період в апеляційному порядку було оскаржено 8 справ про адміністративні правопорушення, з яких

§     скасовано постанов - по 5 справах;

§     змінено постанов  -  по 1 справі;

§     залишено без змін       -    по 2 справах.

Основними причинами скасування та зміни постанов Хмільницького міськрайонного суду у справах про адміністративні правопорушення є неврахування деяких вимог КУпАП, як, наприклад, у справі про притягнення Я. до адміністративної відповідальності за ст.173-2, ст.178 ч. 1 КУпАП. Постанова Хмільницького міськрайонного суду по даній справі була скасована, оскільки судом першої інстанції не було враховано вимог ст. 13 КУпАП, яка вказує на те, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, і постановлено помилкове рішення про накладення на неповнолітню адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За результатами аналізу слід зробити висновок, що справи Хмільницьким міськрайонним судом слухаються якісно, повно, всебічно та об’єктивно. Однак, все ж таки є необхідність поглиблення фахових знань суддів з питань застосування матеріального та процесуального права.

           Суддя

Хмільницького міськрайонного суду                                              Робак М.В.