Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх у 2013 році
У провадження суддів Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області на протязі 2013 року надійшло 16 кримінальних проваджень стосовно 21 особи, які вчинили кримінальні правопорушення будучи неповнолітніми.
Із загальної кількості вказаних кримінальних проваджень, станом на 01 січня 2014 року розглянуто 14, з яких:
- з постановленням вироку - 8 кримінальних проваджень;
- закрито провадження - 6 кримінальних проваджень.
Крім цього:
- обвинувальний акт повернений прокурору - 1 кримінальне провадження;
- залишок на наступний рік – 1 кримінальне провадження.
У 2013 році неповнолітні вчиняли наступні кримінальні правопорушення:
- умисне тяжке тілесне ушкодження (ч.1 ст. 121 КК України) – 1 особа;
- умисне легке тілесне ушкодження (ч.1 ст. 125 КК України) – 4 особи;
- крадіжка ( ч. 1,2,3 ст.185 КК України) – 8 осіб;
- грабіж ( ч.1 ст.186 КК України) – 2 особи;
- хуліганство (ч. 1, 2 ст.296 КК України) – 6 осіб.
У десяти випадках кримінальні правопорушення вчинялись одноособово, у чотирьох – групою осіб, з них у трьох провадженнях кримінальні правопорушення вчинялися неповнолітніми спільно з дорослими.
Так, неповнолітній Л. скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України спільно з повнолітнім К.
Неповнолітні М. та Г. скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України спільно з повнолітнім Є.
Неповнолітній З. скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України спільно з повнолітнім П.
При розгляді кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, суддями Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області в повному обсязі виконувались вимоги Глави 38 КПК України. Строки призначення підготовчого судового засідання (ст. 314 КПК України) та строки призначення справи до судового розгляду (ст. 316 КПК України) не порушувались. Справи про злочини, вчинені неповнолітніми, розглядалися в розумні строки.
Під час судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, головуючим по справі в повному обсязі дотримувались вимоги ст. 485 КПК України, а саме з'ясовувалися повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров’я та рівень розвитку, характеристика, умови його життя і виховання (дані про сім’ю, побутове оточення), обставини, що негативно впливали на його виховання, наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення. Крім того, у кожній справі судом ретельно досліджувалися причини та умови, які сприяли вчиненню неповнолітнім кримінального правопорушення, з'ясовувалися обставини оточення, інтереси та поведінка вдома та в школі неповнолітніх осіб, а також ставлення неповнолітнього до вчиненого діяння.
Крім цього, суд визнав за необхідне двом неповнолітнім обвинуваченим призначити громадського вихователя: М. та Г. Відповідно до п.3 п.п. 6 Положення про громадських вихователів неповнолітніх затвердженого Указом президії Верховної ради УРСР № 284-VII від 26.08.1967 року, громадський вихователь призначається коли це буде визнано за необхідне, для запобігання бездоглядності, правопорушенням, виправлення і перевиховання неповнолітнього, який засуджений умовно, або до міри покарання, не зв'язаної з позбавленням волі, або відносно якого виконання вироку до позбавлення волі відстрочено.
Випадків порушення судом права на захист щодо неповнолітніх обвинувачених не спостерігалось. Кожному обвинуваченому на стадії досудового слідства був наданий захисник.
У судовому розгляді кримінальних проваджень даної категорії в обов’язковому порядку брали участь представники служби у справах дітей, представники відділу кримінальної міліції у справах дітей Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області та законні представники обвинувачених – один з батьків, або представники педагогічного колективу.
При призначенні покарання неповнолітнім обвинуваченим, суд в кожному випадку враховував вік обвинуваченого незалежно від того чи досяг він на час розгляду справи повноліття і зараховував цю обставину як пом’якшуючу покарання (п.3 ч.1 ст. 66 КК України). Окрім цього, пом’якшуючими вину обставинами судом було визнано: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обтяжуючими вину обставинами, згідно ст. 67 КК України, визнавались: вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння, групою осіб, повторно та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Особам, які були засуджені за кримінальні правопорушення вчинені у неповнолітньому віці, в більшості випадків було призначене покарання у вигляді позбавлення волі та на підставі ст. ст. 76, 104 КК України їх було звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.
Так, наприклад, по справі № неповнолітньому М. за ч.2 ст.296 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 76, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 рік. Неповнолітньому Г. за ч.2 ст.296 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 76, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 рік.
По справі № неповнолітній Г. за ч.2 ст. 185 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за даним вироком і вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 грудня 2012 остаточно до відбуття Г. призначено міру покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76, 04 КК України, її звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк – 2 роки.
Разом з тим, при звільненні неповнолітніх засуджених від відбування покарання з випробуванням в кожній справі на них було покладено обов’язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК, зокрема повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
При цьому засудженим та їхнім законним представникам в кожному випадку були роз’яснені правові наслідки застосування положень ст. 75, 76, 104 КК, про що зазначено в журналах судових засідань.
За звітний період, підставами закриття кримінальних проваджень щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення будучи неповнолітніми були:
1) в зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п.7 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Це справи:
- № -к про обвинувачення Н. за ст. 125 ч.1 КК України;
- № -к про обвинувачення М. за ст. 125 ч.1 КК України;
- № -к про обвинувачення Л. за ст. 125 ч.1 КК України.
2) в зв’язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим (ст.46 КК України). Це справи:
- № -к про обвинувачення Н. за ст. 125 ч.1 КК України;
- № -к про обвинувачення П. за ст. 296 ч.1 КК України.
3) в зв’язку з передачею особи на поруки (ст.47 КК України).
Це справи:
- № -к про обвинувачення Л. за ст. 296 ч.2 КК України;
- № -к про обвинувачення М. за ст. 301 ч.2 КК України.
Також, одне кримінальне провадження (обвинувальний акт) щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім було повернено прокурору.
Зокрема, у кримінальному провадженні №-к за підозрою Л. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України суд, провівши підготовче судове засідання, прийшов до висновку, що в обвинувальному акті вказано обставину обтяжуючу відповідальність підозрюваного «вчинення кримінального правопорушення групою осіб», разом з тим, у відповідності до ст. 296 ч. 2 КК України «вчинення кримінального правопорушення групою осіб» є кваліфікуючою ознакою вказаного кримінального правопорушення. Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не включено проведені в ході розслідування процесуальні дії та процесуальні рішення, а саме: постанову слідчого про призначення судово-медичної експертизи, висновок експертів, постанову слідчого про зупинення провадження у розслідуванні справи стосовно К., протокол допиту К. та інше. Вказані обставини стали підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Із загальної кількості кримінальних проваджень щодо неповнолітніх за звітний період в апеляційному порядку було оскаржено лише одне, однак вирок по ньому суддями апеляційної інстанції було залишено в силі.
Отже, при розгляді справ даної категорії за 2013 рік проблемних та спірних питань у суддів Хмільницького міськрайонного суду не виникало.
Суддя
Хмільницького міськрайонного суду М.Г. Войнаревич
( вик. помічник судді Лісовик І.О.)
_03_03.png)
